Яскравий, колоритний та смачний Тбілісі

0 Comments

Є такі міста, з якими хочеться завершити спілкування вже за пару днів, а то й за кілька годин. А є міста, в яких одразу відчуваєш споріднену душу, куди хочеться повертатися, і, прогулюючись вуличками, просто насолоджуватися тим, що ти тут знаходишся. Таке місто для мене Тбілісі, в яке я приїхав вдруге.

На відміну від минулої подорожі, ми заклали на Тбілісі зовсім небагато часу — лише один день, бо далі чекала довга дорога через усю Туреччину, але використовували ми цей час за повною програмою. У Тбілісі я зрозумів за яким критерієм я вибираю міста, які мені справді подобаються, вийшло ось що: автентичність, колорит, гостинність та приємні ціни. Все це притаманне Тбілісі.

Цього разу нас вперше спробували обдурити, чого я минулої подорожі не зустрічав. Паркуючись у центрі міста, на кожній вулиці з’явилися люди у світловідбивних жилетах, які вдають, що допомагають тобі припаркуватися. Ніколи цього не потребував, бо відчуваю габарити автомобіля, та й камера заднього виду дає можливість стати практично впритул. Хтось просто стоїть в очікуванні подяки, але один пішов далі — відразу заявив, що паркування коштуватиме 10 лар за ніч (280 рублів). Знаючи низькі ціни на проживання, їжу та все інше, я трохи прифіг і подумав, чи не в Європі я перебуваю. Назвавши б ціну нижче, я не замислюючись, віддав би і не парився, але тут жадібність паркувальника занапастила. Ми уточнили в сусідньому магазині, чи платна парковка, вони негативно похитали головами, потім, про всяк випадок, уточнив ще у двох водіїв на цій же вулиці — теж спростували цю інформацію. Найцікавіше, цей паркувальник так і стояв на своєму: паркування платне, платіть, або машину забере евакуатор. Я запитав, а де написано, що вона платна, знак чи ще щось. Відповідь мене вразила: «Тут усі знають». Тоді я сказав, що сплачую, якщо він мені видасть чек. Чека видати він мені не зміг і ми спокійно пішли до апартаментів. Вночі машину так ніхто й не евакуював, а наступного дня здійснював «збирання» вже інший паркувальник. Вони самі щось домовляються, хто на якій вулиці у них позмінно чергує або як, я так і не зрозумів. знак або ще щось. Відповідь мене вразила: «Тут усі знають». Тоді я сказав, що сплачую, якщо він мені видасть чек. Чека видати він мені не зміг і ми спокійно пішли до апартаментів. Вночі машину так ніхто й не евакуював, а наступного дня здійснював «збирання» вже інший паркувальник. Вони самі щось домовляються, хто на якій вулиці у них позмінно чергує або як, я так і не зрозумів. знак або ще щось. Відповідь мене вразила: «Тут усі знають». Тоді я сказав, що сплачую, якщо він мені видасть чек. Чека видати він мені не зміг і ми спокійно пішли до апартаментів. Вночі машину так ніхто й не евакуював, а наступного дня здійснював «збирання» вже інший паркувальник. Вони самі щось домовляються, хто на якій вулиці у них позмінно чергує або як, я так і не зрозумів.

Давайте тепер про приємне — про Тбілісі. Заселилися ми неподалік площі Свободи, що в самому центрі. Прийнявши душ і привівши себе в порядок після 3-х ночей у машині, ми пішли гуляти пішохідною вулицею Шардені у бік старого міста. Вулицю названо на честь французького підприємця Жана Шардена, який у XVII столітті здійснив подорож на Схід через Грузію. Це одна з найвідоміших вулиць Старого Тбілісі, яка наповнена кафе, ресторанами та сувенірними магазинами. Ціни тут найдорожчі, тому зупинятися поїсти тут я б не радив. У Тбілісі є купа цікавих закладів за смішними для нас цінами, а готують смачно скрізь, де ми тільки не їли.

Старе місто, розташоване біля підніжжя гори Мтацмінда, — саме серце Тбілісі. Багато будинків відреставровані та використовуються під ресторани, винні та сувенірні лавки, а також готелі. Якщо тут жити, з великою ймовірністю, у вас буде балкончик з розкішним виглядом.

До речі, Тбілісі — це безліч балконів. За дві поїздки до Тбілісі, здається, я накопичив їх стільки фотографій, що вистачить на окрему посаду.

Я взагалі фанат балконів, у самого є такий самий відкритий, де я люблю проводити час.

Жаль, що погода в Росії не дозволяє робити це цілий рік. А тут – будь ласка, насолоджуйся видами, пий вино та отримуй задоволення від життя.

Це фото ніяк передає розуміння, який кут нахилу має ця гора, на якій стоїть старе місто. Ці батьки насилу вдвох заштовхували візок нагору.

Що вище, то більше відкривається видів міста. Ось уже й дахи сірчаних лазень, де купався навіть сам Пушкін. Лазні підземні на гарячих сірчаних джерелах і накриті куполом. Дуже шкодую, що не потрапив туди і цього разу. Мабуть, залишу наступного.

Дісталися фортеці Нарікала, вхід куди безкоштовний. Була заснована вона приблизно в 5 столітті ще до заснування Тбілісі та мала суто оборонні функції. Фортеця спочатку належала арабам, а згодом кілька разів переходила з рук до рук грузинів, персів, турків. У 1827 році фортеця ґрунтовно постраждала від землетрусу і більше не відновлювалася, але побродити та полазити тут цікаво.

Тут же, мабуть, найкращий оглядовий майданчик на все місто.

Особливо круто, якщо у вас є телевізор на фотоапараті.

Мені здається, у Тбілісі чудово переплітається старе та нове. Все це було збудовано за правління Саакашвілі. На правому березі Кури ми бачимо парк Ріке — це наймолодший парк міста, на його території багато розваг для всієї родини: дитячі лабіринти, альпіністська стіна для спортивного скелелазіння, ресторани, музичний фонтан.

Суперсучасний пішохідний міст Миру, що сполучає обидва береги річки. Ідея належить також Саакашвілі, а спроектований він італійським архітектором Мішелем де Люччі спільно з французьким інженером-освітником Філіпом Мартіно. Особливо гарний міст уночі і нижче ви побачите його фотографії. А в народі міст називається просто прокладка.

Дві футуристичні труби зі скла — це новий театр музики та драми, який так і не добудували, закінчилися гроші. Ще його називають Рога Саакашвілі.

Це незвичайна будівля – будинок юстиції. Уявляє щось на зразок наших МФЦ. Тут розміщені організації, створені задля спрощення державного сервісу. Для комфорту споживачів в одному просторі об’єднано понад 300 послуг.

Президентський палац, тут розташована офіційна резиденція Президента Грузії у Тбілісі.

Собор Цмінда Самеба, до нього ми ще підійдемо ближче.

Площа Авлабарі. Цей будинок, збудований ще за радянських часів, сильно виділяється на тлі малоповерхової забудови.

Метехська скеля, яку можна назвати початком історії Тбілісі. У 5 столітті засновник міста цар Вахтанг Горгасал стояв за переказами на цій горі, коли приймав рішення будувати тут місто. Не знаю, як вам, але мені здається, що потрібні залізні нерви, щоб виходити на ці дерев’яні балкончики над урвищем.

На цій скелі знаходиться храм Метехі – колишня резиденція грузинських царів. Храм був збудований у 12 столітті, неодноразово руйнувався та знищувався, але знову був відновлений. У 5 столітті засновник міста цар Вахтанг Горгасал стояв за переказами на цій горі, коли приймав рішення будувати тут місто. Пам’ятник йому встановлено поруч із храмом.

Гора Мтацмінда, куди можна піднятися на фунікулері, там знаходиться ще один оглядовий майданчик.

На хребті цієї гори стоїть монумент «Мати-Грузія», встановлений в 1957 році до 1500-річного ювілею Тбілісі.

Чоловічий монастир на сусідній горі Табора. Доріжка до нього починається за сірчаними лазнями і непроста.

Потихеньку прогулялися до іншого району — Авлабарі, який знаходиться на протилежному березі Кури. Це один із старовинних районів Тбілісі, де здавна жили вірмени. Стан будинків там на відміну від центру, досить сумно, є ще одна нова визначна пам’ятка міста.

Цміндаа Самеєба («Пресвята Трійця») – головний кафедральний собор Грузинської православної церкви.

На зворотному шляху до центру не пропустіть ринок, де можна закупитись недорогими та смачними фруктами.

І чурчхелої, ціни тут на неї, на відміну від центру, смішні.

І обов’язково на вечір запасіться вином, воно тут теж недороге, ціна приблизно в 2 рази дешевша, ніж у Росії. Крім цього, в кожному магазині є можливість продегустувати напої та вибрати відповідне, головне — не перестаратися з дегустацією:)

І по дорозі назад через площу Авлабарі заходимо в гості до героїв відомого фільму «Міміно».

А на десерт – нічні фотографії Тбілісі. Тут теж без штатива і довгої витримки не обійшлося.

Думаю, скоро ще раз опинюся там.

А в які міста хочеться повернутись вам?


My blog | Яскравий, яскравий і смачний Тбілісі | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *