Який вигляд має електродепо метрополітену.

0 Comments

25 грудня 1987 року вважається днем ​​народження самарського метро. Воно стало п’ятим із введення в експлуатацію в Росії та дванадцятим у СРСР. Досі мої багато знайомих з інших міст з подивом дізнаються, що в Самарі взагалі є метро, ​​навіть десять станцій. Тому коли мене запросили в електродепо підземки, то я з радістю погодився. Це ще один привід показати та розповісти про нашого метрополітену.

Поїхати в електродепо я вирішив безпосередньо на самому метро, ​​тим більше років так 10 туди не спускався. На відміну від метрополітенів інших мегаполісів, метро в Самарі є, мабуть, найнепопулярнішим видом міського громадського транспорту, що не дивно, адже єдина підземна лінія з 4 станцій, побудована за радянських часів, пов’язувала лише промзону та один із житлових районів, не перетинаючи при Центр міста, і не підходячи до залізничного вокзалу та інших важливих транспортних вузлів. З моменту розвалу СРСР було збудовано ще 6 станції, які потихеньку йдуть у центр та важливі місця міста. Пасажиропотік хоч і повільно, але зростає. Зараз собівартість провезення одного пасажира становить 83 рублі за ціни поїздки 29 рублів.

Виходимо на кінцевій станції — «Юнгородок». Це єдина станція наземного типу у метрополітені Самари. Свого часу вона будувалася як тимчасова, бо будівельники не встигали збудувати іншу кінцеву станцію метро «Крила порад», яка виходила б до прохідної авіаційного заводу, але, як кажуть, немає нічого постійного, ніж тимчасове.

Будівництво тієї станції з часом стало неактуальним, зараз метро тягнуть лише у бік центру, а станція «Юнгородок» так і залишилася. Тим більше що будівельникам у будь-якому випадку потрібно було будувати шляхи до електродепо, яке тут і знаходиться за рогом від станції на вулиці Залізної дивізії. Прохід на територію лише за перепустками.

Електродепо «Кіровське» — єдине депо самарського метрополітену, яке займається забезпеченням експлуатації та ремонту рухомого складу. З 8-ми поверхового адміністративно-побутового корпусу відкривається такий вид на корпуси, де розташовуються відстійно-ремонтні прольоти. Зараз їх 9, але поруч є недобуд на 10 канав, який у разі потреби та розширення рухомого складу, можна доробити.

Далі потрапляємо до самого депо. Тут проводиться технічне обслуговування складу, також склади ставлять на ніч, але не всі. Деякі залишаються на нічний відстій у глухих кутах підземки метрополітену.

Існує кілька видів ремонту, що застосовуються залежно від величини пробігу, що вимірюється в тис.км. — техобслуговування та капітальний ремонт. Під час огляду виявляють дефекти та перевіряють стан обладнання.

На час знаходження складу в депо, вони підключаються до енергосистеми не контактною рейкою як у підземці, а окремим кабелем. Але до контактної рейки торкатися не можна, вона перебуває під напругою.

На даний момент рухомий склад самарського метрополітену складається з 50 вагонів, з яких 24 головних, 22 проміжні та 2 резервні голови. У тому числі формуються 11 складів.

Вранці та ввечері в годину пік на лінію виходять 5 складів, а у звичайний час курсують 4. Від однієї кінцевої станції до іншої склад йде 25 хвилин і за 48 хвилин здійснює повний оборот.

Як виглядає місце машиніста електропоїзда

А це найновіший вагон самарського метро. Його докупили у 2020 році вперше за 32 роки існування нашого метрополітену.

Заодно зміг подивитися ще один цікавий проект — унікальний вагон, в якому розміщена експозиція, яка розповідає про пам’ятки нашого міста, які зараз втрачені. Ідея належить 16-річному студенту — Андрію Новичкову, він навчається у Самарському фінансово-економічному коледжі на першому курсі.

Сподіваюся, що вам було цікаво дізнатися трохи про метрополітен Самари.

My blog | Який вигляд має електродепо метрополітену. Показую те, що не бачать пасажири підземки | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *