Як ми потрапили в аварію у Курдистані

0 Comments

Найбільший страх у автоподорожах — аварія чи взагалі втрата автомобіля, адже щось оперативно відремонтувати, перебуваючи за тисячі кілометрів від будинку, не є просте завдання. До того ж накладається незнання законів та правил оформлення в інших державах. Загалом, ми потрапили до ДТП. 

Після перетину кордону з Туреччиною приблизно половину ночі я вів автомобіль — це мій улюблений час, тихо, спокійно і я легко переношу цей час доби, потім за кермо сів інший товариш — Данило, а я до світанку сидів поряд і теж стежив за дорогою. Але після того, як ми поснідали біля Арарату, стало зовсім несила, ми посадили за кермо Діму, який, як вважали, виспався за всю ніч на задньому кріслі, і я теж задрімав поруч на передньому.

Прокинувся я від дикого крику з заднього крісла Діани — дружини Данило, побачив перед собою зад фури та легкий удар. Матерячись на Діму, ми вискочили з автомобіля і почали оглядати машину, пошкодження виявилися не серйозними — подряпини на бампері з розширювачем, а також відірвана основа дзеркала заднього виду, і то завдяки Діані, яка своїм криком розбудила трохи зачепила за кермом Діму. Ушкодження могли б бути набагато серйознішими, а враховуючи горбисту дорогу, і фатальними. Дальнобійник на фурі теж зупинився, глянув, що в нього там нічого немає і запитливо глянув на нас, чи можна йому їхати. Дальнобійника відпустили, а самі, продовжуючи лаяти Діму, почали думати, що робити з дзеркалом, що відірвалося.

У цей момент повз нас пройшли двоє людей з калашами і дружньо помахали руками. Сказати, що ми в цей момент налякалися нічого не сказати. Було бажання кинути це дзеркало, стрибнути в авто та надавати педаль газу. Скло на дзеркалі залишилося цілим, лопнуло лише підставу кріплення. Попереду нас ще чекало 9000 км і без дзеркала ніяк, тому вирішили прикрутити його на скотч, а в найближчих містах подивитися, чи можна купити нове.

По дорозі робили зупинку в парі великих міст, знаходили торговців неоригінальними запчастинами з величезною кількістю дзеркал на будь-які автомобілі, але саме на 120 Prado так і не знайшли. Спілкуватися з місцевими було не простим завданням, вони не знали ні російської, ні англійської, а турецької. Допомагав он-лайн перекладач, через який ми сяк-так поговорили. Заїхали і до офіціалів, які запропонували дзеркало з терміном доставки 3 тижні приблизно за 300 доларів. Загалом сенсу щось шукати і витрачати час не було. Дзеркало на скотчі начебто трималося, але на купині постійно з’їжджало вниз, тому ми вирішили вдосконалити цей варіант. Взяли серфі-палку, зламали шматок потрібної довжини і в найближчому сервісі попросили прикрутити його шурупами до підстави дзеркала. Така конструкція і доїхала до будинку:)

Сам я досвідчений водій і знаю, що при перших ознаках засинання, краще зупинитися і годину подрімати. Ця година сну може врятувати вашу техніку, а то й життя. Натомість Діма отримав дуже гарний урок, хоч і невеликою ціною ремонту мого автомобіля. Дзеркало я вже змінив, а фарбування ще чекає.


My blog | Як ми потрапили в аварію в Курдистані | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *