Усі продали, переїхали до Абхазії та збудували готель.

0 Comments

Привіт, мене звуть Микола. Я разом зі своєю сім’єю та батьками 8 років тому з Брянська переїхали жити до моря. На даний момент ми володіємо готелем в Абхазії, проводимо екскурсії для своїх гостей, а також займаємося виробництвом вина та чачі.

Все почалося в далекому 2005 році, коли вперше ми відвідали Абхазію. Я, як зараз пам’ятаю, нас усі відмовляли від того, щоб їхати до цієї незвіданої країни. З того часу мало що змінилося і до нас приїжджають гості, яких також друзі та родичі відмовляли від поїздки до Абхазії, кажуть, що тут неспокійно. Ми переконалися у зворотному ще 2005-го року. Приємно бачити, що всі наші гості дотримуються такої самої думки. Поїздивши пару років Абхазією, ми дійшли спільної думки, що нам необхідно пов’язати життя з цим місцем. У 2007-му році ми зайнялися пошуком відповідної ділянки для будівництва готелю. В Абхазії житлову нерухомість не можна купувати іноземцям, але можна комерційну, а також дозволяється відкривати ТОВ та ІП для бізнесу.

Ми пішли, як нам здалося, простим шляхом, оформивши ділянку на місцевого, а також згодом готель. Як потім з’ясувалося, це було поганою ідеєю. То була катастрофа. Такого стресу ми у своєму житті не зазнавали, дай бог і не зазнаємо. До загальної стратегії розвитку бізнесу ми не змогли прийти і після деяких розбіжностей, і не без проблем, вирішили переоформити готель на себе. За своїм досвідом я знаю всього два вдалих досвіду спільного бізнесу в РА — це великий стільниковий оператор і готель в Гудаут, можливо ще, але я про них не знаю. Багато хто знає історію російського бізнесмена Михайла Панова, який збудував завод Абхазії з виробництва водопровідних труб, а через рік після закінчення будівництва його «партнери» посадили на маршрутку та відправили до кордону.

Ми покинули роботу в Брянську і терміново приїхали до Абхазії. У 2011 році ми розпочали будівництво нашого сімейного готелю. Своїх коштів нам не вистачило, довелося у Брянську продавати свої машини, квартиру. На будівництво готелю було взято кредити, в одному з них було закладено наше єдине житло — будинок у Брянську. Тож ми розуміли, що зворотного шляху немає.

Готель ми проектували самі, для цього знадобився цілий рік. Три роки напруженої роботи з будівництва дали свій результат. У 2014 році наш готель відчинив двері для довгоочікуваних туристів. Звичайно, досвіду роботи в готельному бізнесі у нас не було, але було бажання працювати. Все приходить із досвідом, а досвід уже вийшов колосальний.

Ми спеціально проектували готель так, щоб був спільний вхід та стійка реєстрації, через який ходять гості. Ми завжди бачимо хто прийшов, а хто пішов. Влітку дефіциту у спілкуванні немає, ми завжди даємо дуже багато інформації, починаючи з історії назви нашого готелю, закінчуючи елементарними питаннями щодо правильного вибору місць харчування. Ми ні на хвилину не пошкодували про ухвалене рішення працювати і жити в Абхазії. Все нормалізувалося, готель оформили він (з великими фінансовими втратами), син ходить у місцевий садок.

Готельний бізнес виявився дуже цікавим та багатогранним. Екскурсії, спілкування, багато інформації про нашу багатонаціональну країну. Наші гості завжди цікавляться, як ми опинилися в Абхазії, що означає назву нашого готелю. До речі, «Келешбей» (назва нашого готелю) — ім’я правителя Абхазії Келешбей Чачба (Шеваршидзе). Коли тільки будівництво починалося, я поставив питання про назву готелю, довелося вивчити історію Абхазії і ось у «корабля» є ім’я!

З усього, що з нами сталося, я хочу зробити висновок, якщо ухвалили рішення, треба всіма силами довести його до кінця. В нас вийшло. Я зі своєю сім’єю та батьками живемо та працюємо у найкрасивішому місці Абхазії у власному готелі. Всім удачі та звершення всього задуманого! Наважуйтесь! Якщо є питання, пишіть у коментарях


My blog | Усі продали, переїхали до Абхазії та збудували готель. Історія сім’ї з Брянська | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *