Стара Загора — побратим Самари

0 Comments

Хтось уже не пам’ятає або взагалі ніколи не знав, що Стара-Загора в Самарі — це не просто химерна для російської назва вулиці, а місто-побратим у Болгарії. До речі, побратимів у Самари три: Штутгарт, Сент-Луїс та Стара Загора, увічненням якої у нашому місті за радянських часів займалися ґрунтовно. Все моє дитинство пройшло в районі цієї вулиці, вулиці Георгія Димитрова, названої на честь болгарського політичного діяча, та серед інших болгарських назв: кінотеатру «Шипка» та магазинів «Солодкіші» та «Загорка». Мені завжди було цікаво, а що ж це за таке місто Стара Загора і що там є самарського? Тому, доїхавши до Болгарії, ми вирішили обов’язково заїхати туди.

З усіх міст-побратимів найдовше ми дружимо зі Старою Загорою — з 1957 року, хоча угода була підписана лише у 1992 році. Самарська (або навіть куйбишевська) Стара-Загора до 1965 року називалася Памірською. Сюди з історичного центру вела ґрунтова дорога, але після підписання акта радянсько-болгарської дружби вулицю було перейменовано і почалося велике будівництво. До речі, досі точаться суперечки про те, як правильно пишеться топонім, адже у назві болгарського міста немає дефісу.

А ось і Стара Загора, радянські панельки і самі вулиці нагадують нашу Стару Загору, хто був, повинен оцінити невелику подібність.

Початок дружби з болгарами сягає періоду 1876-78 років, як у національно-визвольному русі болгар брали участь і самарські полки. У той час з ініціативи Петра Алабін з’явився Самарський прапор як символ духовної єдності російського та болгарського народів, яке вело солдатів у бій з армією Сулеймана-паші за Стару Загору. Воно стало прапором-героєм, нагородженим болгарським орденом хоробрості І ступеня.

Стара Загора — шосте за величиною місто Болгарії, правда живе там лише 135 тисяч людей, так що вона навіть менша за нашу Сизрань.

Болгарія входила в один політичний блок в СРСР, її навіть називали 16-ою республікою, тому прояви старої дружби торкнулися Стара Загора і Куйбишева. Про болгарський куточок у Куйбишеві я вже говорив, це вулиці Стара-Загора та Георгія Димитрова, кінотеатр «Шипка», магазини «Солодкіші» та «Загорка». У Стара Загора ж 1968 року одна з центральних вулиць цього болгарського міста отримала ім’я Куйбишева, але я її не знайшов, певне, вже перейменували. У 1983 році кілька кварталів були перейменовані в «Самара І», «Самара ІІ», «Самара ІІІ», ці квартали я знайшов.

Більшою мірою вони являють собою приватні сектори.

У цьому ж кварталі знаходиться вулиця на честь Петра Алабіна. До речі, у місті є тютюнова фабрика, продукція якої має бути знайома курцям СРСР за маркою «Родопі», тут є і така вулиця.

Самарскому прапору (болг. Самарському прапору) приділено тут особливе значення, це з символів збройних сил Болгарії. Полотно, вишите монахинями Іверського жіночого монастиря, подарували жителі Самари болгарським ополченцям під час Російсько-турецької війни. Виглядає воно так:

У Старій Загорі споруджений меморіал Самарського прапора.

Знаходиться він на височині навколо лісопаркової зони і виглядає так:

Звідси, до речі, відкривається панорамний вид майже все місто.

Ще в Старій Загорі є вулиця Самарського прапора.

Дуже затишна у приватному секторі.

Один із моїх попутників Данила якраз прописаний на вулиці Стара-Загора в Самарі.

Гуляючи цією вулицею, натрапили на місцевих жителів, з якими познайомилися і розповіли, що самі ми з Самари, а один товариш навіть з вулиці Стара-Загора, і пред’явили паспорт із пропискою, це їх дуже здивувало і потішило:)

Ось таке місто-побратим Самари, думаю, колись відвідаю й два.


My blog | Стара Загора — побратим Самари | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *