Слідом за землетрусом 1988 року в Ленінакані

0 Comments

У 2016 році вийшов фільм «Землетрус», що розповідає про події спітакського землетрусу у Вірменії 1988 року. Місто Спитака було за півгодини повністю зруйноване, а разом із ним населені пункти Гюмрі, Ванадзор, Степанаван. Цей фільм розповідає безпосередньо про місто Ленінакан, яке зараз називається Гюмрі. Сюди ми приїхали подивитися залишки руїн та поспілкуватися з місцевими, які застали цей страшний час.

У центрі міста все давно відбудовано, на майдані Вардананц стоїть мерія міста.

А в центрі площі пам’ятник Вардана Мамиконяна — це національний герой Вірменії, ватажок повстання вірмен проти іранських Сасанідів, котрі намагалися нав’язати зороастрійську релігію.

На запитання у місцевих у кафе: «А що подивитися у вас?» всі відповідали: «У нас красиві церкви». На цій площі їх навіть дві.
Церква Богородиці.

І церква Аменапркіча, яка все ще відновлюється.

До речі, так вона мала вигляд після землетрусу.

Але це не зовсім цікаво. Дізнавшись напрямок руху в район, де збереглася розруха після того часу, ми пішли шукати руїни.

Чесно кажучи, і без землетрусу місто не в найкращому стані, хоча це друге за величиною місто у Вірменії.

Страшний сон електрика

Потроху ми дісталися і того району, зруйнованого, але так і не відновленого.

Таке відчуття, що землетрус тут пройшов не 29 років тому, а вчора.

Уряд окреслив термін у 2 роки на відновлення, однак, через 3 роки розпався Радянський Союз, у зв’язку з чим термін відсунувся. Власне, наслідки землетрусу 1988 року не ліквідовано досі. Примітно, що Союз кинув усі свої грошові та трудові сили на допомогу постраждалим від катастрофи в Спитаку: з республік приїхало понад 45 тисяч волонтерів. Десятки тисяч посилок із усього Радянського Союзу прибували до міста та навколишніх населених пунктів як гуманітарна допомога.

Під час цього землетрусу загинуло близько 30 000 людей та понад 140 000 людей стали інвалідами.

А хтось усе кинув та поїхав.

Тут помітно, як одна міцна стіна будинку збереглася, а до неї підбудували зовсім іншу стіну із залишків цегли.

Цьому будинку просто підперли стіну

Зустрічаються недалеко й гарні будинки.

Цей меморіальний сквер

Тут встановлено пам’ятний знак, але його зрозуміти майже неможливо.

А з іншого боку скверу новий пам’ятник «Жертвам безвинним, серцям милосердним», що зображає нагромадження людей та бетонних блоків.

Напис на кам’яній плиті поруч російською та вірменською мовами говорить:

«О 11 годині 41 хвилині 7 грудня в туманний і похмурий грудневий день 1988 року здригнулися гори і з величезною силою тряслася земля.

Миттєво було зруйновано міста, села, школи, дитячі садки та промислові підприємства. Без даху над головою залишилося понад мільйон людей.

У цю трагічну годину загинули 25 тисяч людей, 140 тисяч стали інвалідами, 16 тисяч було вилучено з-під завалів.

І шукали живих своїх близьких серед похованих під руїнами.

І звали діти своїх батьків, а батьки своїх дітей.

І були разом з ними в цьому горі тисячі з милосердними серцями.

І руку допомоги протягли вірменському народу всі республіки СРСР та багато країн світу.

Глибока народна скорбота щодо безвинних жертв спітакського землетрусу.

Хай упокоїть Господь їхні душі.

Вічна їм пам’ять!

Уздовж площі встановлено надгробки загиблим. Уздовж площі встановлено надгробки загиблим.

Перед церквою можна побачити купол, що впав.

Одне з найцікавіших знайомств сталося на газовій заправці на виїзді з міста у бік Єревана. Здивував дуже дивний спосіб, що при заправці вважали не літри, а кілограми газу. Спочатку хлопець заправляв балон, який стояв на терезах, потім із балону переливав у автомобіль. Уся ця процедура зайняла близько півгодини. За цей час ми встигли з ним поспілкуватися з приводу землетрусу. У цей час йому було близько 10 років, але ці події він чудово пам’ятає як страшний сон. Потім він розповідав, як приїхало багато людей із братських республік і допомагало заново будувати місто, їм тоді виділили нову квартиру. Він з великою теплотою говорив про СРСР і дуже шкодував, що цієї країни більше немає.


My blog | По слідах землетрусу 1988 року у Ленінакані | tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *