Продали все і поїхали до глухомані.

0 Comments

Залишити бізнес, продати все, переїхати в глухе місце та почати життя з нуля? Часто я чув такі історії і мені вони завжди здавались якоюсь фантастикою. Поки що я не познайомився з сім’єю Воробйових, які мали успішний бізнес у Нижньому Новгороді, але потім вирішили поїхати з великого міста до порожнього хутора на півночі Карелії.

Віктор у Нижньому Новгороді мав дуже успішний бізнес, сферу логістики. Постійна біганина і нервоз порядком набридли. Та й щоб розвиватися далі, треба було йти в політику, а це великий бруд. Давно хотілося кудись поїхати, але кудись.

У Костомукші у Ольги (дружини Віктора) були родичі, куди вони постійно їздили, але залишатися в гостях, коли самі троє дітей стали напружено. Вирішено було купити будинок як дачу на літо. Нагледіли будиночок на хуторі Кормило (це близько 40 км по ґрунтовці від Костомукші), він тоді був один там.

Ну а коли купили, то зрозуміли, що жити в такому неможливо, краще збудуватися заново. Так і виникла ідея переїхати назовні — шикарна природа, величезна територія, де є чим займатися, та й діти завжди будуть у справі. З того часу минуло вже 10 років.

Діти вступили до школи у Вокнаволоку, я розповідав про це село в минулому пості. Школу в цьому карельському селі збудували фіни. Це єдина у країні малокомплектна середня школа. На 39 учнів – 11 вчителів, виглядає як індивідуальна освіта. Нижнє було дуже непросте місто з погляду криміналу, і багато наркоманів, а тут все спокійно, діти завжди під наглядом та допомагають у господарстві.

Як переїхали, завели багато кішок та великих собак, у місті з ними важко було б жити, а тут багато місця. Потім ще завели коней та альпак.

А ще сім’я Воробйових тут має цілий музей. Історія почалася із самовару бабусі Віктора, яка отримала його як придане від своєї матері, йому вже понад 200 років. Нині у колекції 300 самоварів. Деякі взагалі є унікальними. У Нижньому Новгороді вони просто лежали у підвалі, а тут їм виділили цілу кімнату. Мабуть, таку кількість самоварів я бачив лише у музеї Тули. Віктор з гордістю показує свій музей і може розповідати про кожен екземпляр дуже довго та цікаво.

Далі почали думати, що робити. У Нижньому завжди було багато гостей, тому вирішили займатися тим самим, але вже не безкоштовно. На гроші від проданого бізнесу вирішили збудувати кілька будиночків та запрошувати туристів. Хутір у Кормило – це був виклик. Охочих усамітнитися в таких мальовничих місцях подалі від суєти виявилося чимало.

У хуторі дуже затишна та домашня обстановка, ми смачно пообідали за спільним столом місцевими стравами: лосятина, рибка, грибочки, домашні настої. Дуже шкода, що часу було так мало, із задоволенням повернуся сюди як мінімум на кілька днів, а то й більше. І вам раджу https://www.hutorkormilo.ru/


My blog | Продали все і поїхали до глухомані. Історія сім’ї з Нижнього Новгорода, які переїхали північ Карелії |tourist|

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *