По океану на поромі

0 Comments

Головна причина, через яку ми вирішили переплисти на поромі з Москенес у Буде — океан, через який ми мали пройти між Лофотенами і материком. Принаймні я досі себе в цьому переконую, бо точно не знаю, де саме вважається Норвезьке море, а де Атлантичний океан.

На карті це виглядає в такий спосіб. Я кілька разів перепливав на поромі з автомобілем: через Волгу та на Байкалі, але так, щоб не було видно берегів — жодного разу.

З ночі ми припаркувалися на причалі і заснули, поставивши будильник, але так втомилися за попередній день, що проспали. І були збуджені касиром, яких ходив між автомобілями та збирав оплату. За автомобіль із водієм взяли 760 крон та за кожного додаткового пасажира по 212. На першому та другому ряді стоять автомобілі, водії яких бронювали місця заздалегідь через сайт. Ми в третьому ряду, він для «живої» черги.

Трюм цієї моделі порома настільки місткий, що із запасом міститься і вантажівка. Пізніше напишу окремий пост по поромах Норвегії та руху між фіордами.

Нагорі для пасажирів передбачена зручна зона очікування, навіть інтернет ловив, але погано. Тут є кафе, де можна попити кави і трохи перекусити.

Відпливаємо від Москенеса.

Судячи з розкладу, пором ходить звідси 2 рази на день: о 7 ранку та 17 вечора. Але перед подорожжю уточніть, що щось зміниться. На причал краще приїжджати бодай за годину, щоб посісти місце.

Виходимо із гавані.

У цей час майже всі пасажири вийшли на палубу, щоб…

… поспостерігати за світанком над Атлантичним океаном. За пару днів нам вдалося побачити два світанки над різними океанами: над Північним Льодовитим на Нордкапі і тут на Атлантиці.

Повільно віддаляємось від гірського пейзажу Лофотенських островів.

Ось чого на он-лайн карті не було видно, так це весь океан у цих місцях (або Норвезьке море) в скелях.

Плити ще довго, тому я повернувся в зону для пасажирів, сів біля вікна з шикарним виглядом і трохи попрацював.

Можна в режимі он-лайн спостерігати на карті, де ми пливемо.

Через 3.5 години підходимо до Буде.

Перші сучасні будинки, які ми побачили в Норвегії, досі всі маленькі червоні будиночки.

Причалюємо та вивантажуємося. Все відбувається дуже швидко та оперативно. У цьому місті ми зупинятися не стали, відразу ж вийшли на рідну трасу Е6 і поїхали у бік Тронхейма. Це одна з найнудніших доріг Норвегії, тому що знаходиться далеко від фіордів.

Але я не зміг відмовити собі в задоволенні викупатися ще й в Атлантичному океані. Тому ми зупинилися неподалік гавані на пікнік, і я занурився. Вода тут трохи тепліша, ніж у Північному Льодовитому, градусів 7-10.

Вода чиста і через неї добре видно дно та морську живність. Морську зірку я побачив уперше.

А після Тронхейма ми проїдемо наймальовничішою дорогою у світі. Здогадалися вже, що то за дорога?


My blog | По океану на поромі | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *