Північна Осетія — Аланія, Владикавказ

0 Comments

Владикавказ — столиця республіки Північна Осетія і був заснований генералом-поручиком П. С. Потьомкіним в 1784 поблизу осетинського селища Дзауджикау як фортеця, що охороняла дорогу на Грузію. Прогулявшись першими двома містами Північного Кавказу — Ставрополь і Черкеськ, у нас тепер уже не було особливих очікувань і від Владикавказу, але він нас приємно вразив.

Після П’ятигорська дорогою починаються пости ДПС з автоматниками, де необхідно всім вийти з автомобіля, відкривши його для огляду, і пройти через пост, пред’явивши документи, у тому числі і на автомобіль. Таких постів ми зустріли два.

За 20 кілометрів до Владикавказу знаходиться невелике містечко Беслан, де 1 вересня 2004 року терористи захопили школу. Ми заїхали на цвинтар, який називається «Місто ангелів», де поховані учасники цієї трагедії. Пам’ятник «Дерево скорботи» встановлено через рік після цих подій, а на задньому фоні видно надгробки загиблих. Внаслідок теракту загинули 334 особи, у тому числі 318 заручників, з яких 186 були дітьми.

Після Беслана ми виходимо на шосе, з якого відкривається шикарний вид на Кавказ. Таке відчуття, що ця траса проходить через гори. Після Беслана ми виходимо на шосе, з якого відкривається шикарний вид на Кавказ. Таке відчуття, що ця траса проходить прямо через гори.

В’їхавши до Владикавказу, ми припаркувалися на початку проспекту Миру, щоб далі продовжити ознайомлення з містом уже пішки. Це головна вулиця міста. Це було 1 травня, тому ми подумали, що вулиця перекрита для першотравневої демонстрації, але, як з’ясувалося, проспект Миру чисто пішохідний. Цією вулицею можуть ходити тільки трамваї.

Тут безліч кафешок, але вранці жодна з них не працювала, і ми продовжували гуляти містом у пошуках їжі.

Подивіться цей чудовий і милий скверик.

А на відреставровані будинки, що йдуть цим проспектом.

Колишня будівля «Товариства взаємного кредиту».

Я так і не зміг зрозуміти, що це за броньована конструкція на вході першого поверху.

Та й куди без Леніна. Стоїть він тут перед театром Вахтангова.

Пам’ятник городовому на перетині вулиці Куйбишева та проспекту Миру. Це місце обрано, оскільки у царські часи на даху однієї з будинків на перетині цих вулиць розташовувалися стражники. Тоді на 70-тисячне населення Владикавказу налічувалося лише 100 поліцейських, які відповідали за порядок буквально у всьому, аж до своєчасного поливання вулиць.

А це дуже специфічна пам’ятка, і ви навряд чи розпізнаєте в ній головного героя. А пам’ятник цей Олександру Сергійовичу Пушкіну, що представляє собою скульптурну групу: два воли, на яких Пушкін з візником в’їжджає до Владикавказу. За задумом автора монумента, «пам’ятник відбиває дух старовинного Владикавказу». Ця скульптурна композиція була присвячена 185-річчю від дня приїзду Олександра Пушкіна до Владикавказу — проїздом з Петербурга до Тифлісу.

А ця цікава будівля шиїтська (перська) мечеть була побудована в 70-х роках 19 століття, за кошти Персів — Шиитов, що проживають у Владикавказі. Мечеть була частково зруйнована (знесені мінарети), а з радянських часів донедавна у її будівлі розміщувався планетарій.

Кіровський міст через річку Терек, встановлений на початку ХХ століття. В’їзд та виїзд з нього прикрашають великі бетонні скульптури лева та левиці, вкриті золотою фарбою.

На сам першотравневий парад ми трохи не встигли, люди вже поверталися додому.

Натомість застали невелику частину свята біля Північно-Осетинського державного академічного театру.

І подивилися національні осетинські танці.

Місцеві порадили нам невелике кафе, де можна скуштувати справжню осетинську кухню – пироги з м’ясом фіджин. Можливо, ми були такі голодні, але соковиті пироги нам дуже сподобалися.

Гуляючи не центральними вулицями, можна натрапити на цікаві двори та споруди. Тут ми знайшли стіну, складену з цегли та каміння.

Пам’ятник на набережній Терека двічі герою Радянського Союзу Плієву, який сидів на коні у повному військовому обмундируванні і готовий знову стати на захист Батьківщини. Бронзова пам’ятка встановлена ​​на високому постаменті, кінь під воєначальником, ніби зараз зірветься з місця.

Напроти пам’ятника через річку стоїть адміністрація Владикавказу. Підозрюю, що ці літери вночі підсвічуються.

Чавунний мост Ольгина через Терек визнаний символ Владикавказу. Відкритий міст у 1863 році і була справжня подія для міста, т.к. паводки на річці Терек часто зносили дерев’яні мости, що пов’язують між собою правий та лівий береги річки. Назвати міст міська влада вирішила Ольгинським – на честь дружини тодішнього намісника Кавказу, Великого князя Михайла Миколайовича, Ольги Федорівни.

На задньому фоні видно ще один із символів Владикавказу – сунітська Мечеть Мухтарова. І це з огляду на те, що Владикавказ християнське місто

Пам’ятник Дзаугу Бугулову – засновнику осетинського поселення. Фортеця була заснована у осетинського селища Дзауджікау, що означає «селище Дзауга». З основою фортеці одразу вже почали селитися біля її стін осетини — вихідці з гір. На задньому плані імпровізована фортеця. Дивно, але ніхто з місцевих, яких я питав про значення цієї пам’ятки, не могли назвати, чому вона присвячена.

Владикавказ, мабуть, єдине місто Північного Кавказу, яке мені справді сподобалося і яке я раджу відвідати.

А далі наша дорога пішла через кордон із Грузією військово-грузинською дорогою.


My blog | Північна Осетія — Аланія, Владикавказ | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *