Магас — місто, побудоване з нуля
У минулу подорож Кавказом я втратив це місто з уваги, тому в цю поїздку вирішив надолужити втрачене і заїхати подивитися сторицю Інгушетії. Магас — перше місто в Росії, засноване після розпаду СРСР. Після поділу Чечено-Інгушська АРСР зі столицею у Грозному гостро постало питання у створенні столиці для Інгушетії. Замість того, щоб робити столицю в Назрані, яка є великим селом, вирішили будувати з нуля.
Магас знаходиться на кордоні з Північною Осетією, всього за 28 кілометрів від Владикавказу і за 9 від Назрані. В’їзд в місто здійснюється через одну з визначних пам’яток Аланські ворота. Зведені вони у стилі стародавньої інгушської баштової архітектури на згадку про колишню аланську цивілізацію. Ми припаркувалися в самому центрі, погода була дуже теплою, тому я вирішив надіти шорти, але в процесі переодягання до мене звернувся місцевий житель з машини поряд і люб’язно попросив не ходити тут у шортах (бо, що у шортах, що у трусах для них різниці) ні). Ось тобі й Росія… довелося переодягатися назад і паритись у штанах.
Перше, що відзначив — нові симпатичні житлові будинки та багато вільних зелених зон.
Все не вище 9-ти поверхів, хоча це швидше обумовлено сейсмічною небезпекою, тому вище будувати не можна.
І немає якогось єдиного стилю у будинках.
Все якось пустельне і неживе, ніби більшість квартир не заселена.
Приватний сектор однієї з околиць міста. Якщо можна назвати окраїною, т.к. від центру трохи більше кілометра.
Місто, до речі, обривається дуже різко. Справа ще він є, а ліворуч уже поле. Так, і майже звідусіль відкривається вид на гори.
28 квітня набула чинності поправка про «вафельну» розмітку, а тут (30 квітня) вона вже є. Ніде в Росії поки що цю розмітку на перехрестях ще не бачив. . 28 квітня набула чинності поправка про «вафельну» розмітку, а тут (30 квітня) вона вже є. Ніде в Росії поки що цю розмітку на перехрестях ще не бачив. .
У центрі — будівля Адміністрації Глави РІ.
Натомість шлагбаумів на в’їзді сучасні бар’єри.
Поряд Уряд РІ
І народні збори.
Все дуже гарно. У центральному кварталі сконцентровані абсолютно всі міністерства та відомства, це дуже зручно
За рогом будівлі вже простіше, ліворуч належить судовим приставам, а праворуч контрольно-обліковій палаті.
Поряд будівля МВС за високим парканом. Таке відчуття, що це не вони захищають нас, а самі від нас захищаються.
Через все місто вздовж однієї вулиці йде велодоріжка. Вона відокремлена як від проїжджої частини, і від пішохідної зони. Добре, що у новому місті це одразу передбачили. Ось тільки мешканців міста так і не навчили їй користуватися.
Тут велосипедом їдуть пішохідною зоною.
А тут велодоріжкою йдуть пішоходи…
Велотаксі.
Всюди стоять урни для роздільного збору сміття. Але поки що мешканці міста не звикли розділяти сміття. Окрему урну для борошняного побачив уперше в житті, тут вважається, що викидати хліб не можна.
Пункт прийому одягу для незаможних. Крутий ідея.
Спеціальна установка для бук-кросінгу. Ось тільки книжок я не знайшов там.
Що особливо вразило, то це зупинки. Вони тут суперсучасні. Вигадав їх місцевий голова адміністрації Беслан Цечоєв.
Усередині кондиціонер, електронна бібліотека, зарядки для різних роз’ємів мобільного телефону, вендінговий апарат, а телевізор показує фільм про місто. Подібне я зустрічав хіба що в Еміратах.
А ось дороги до зупинки не вигадали…
Це головна визначна пам’ятка Магаса – стометрова башта Магас Тауер чи Башта Злагоди! Її добре видно, як тільки під’їжджаєш до міста. Навколо ще купа недоробок.
У самій вежі є оглядовий майданчик, який був закритий, тому тільки залишалося дивитися на вежу через паркан.
Центральна площа Аланія.
Всюди будівництво.
Причому, на жодній не побачив жодного будівельника.
Можливо, тому що передсвятковий день.
А взагалі виникло відчуття, що споруди тут стали, бо техніки навколо недобудов теж не було видно.
З рекламою просто жах, немає єдиної концепції, тому кожен ліпить те, у що здатний.
І майже кожен кут будинку заклеєний спамом.
З прогулянкових зон тут кілька однотипних бульварів. Це Кадирова.
Це алея спортивної слави. Щодо арки навіть не парилися, збудували аналогічну.
І алея матері Росії з пам’ятником.
Зайшли перед від’їздом до кафе скуштувати місцеву кухню. Розговорилися з господинею, яка також тут не живе, а просто тримає бізнес. Розповіла, що роботи тут мало, тому у місті живуть працівники адміністрації та ті, кому видали житло. Поки що основна робота — це будівництво. Чапельг, до речі, виявився дуже смачним.
Дивитись у цьому місті особливо нічого, а саме місто можна обійти хвилин за 30. При цьому цікаво буде проїздом заїжджати сюди та спостерігати, як через 5-10-20 років місто збільшуватиметься у розмірах.
My blog | Магас — місто, побудоване з нуля | Tourist |