Край Устюрта та підземна мечеть Бекет-Ата

0 Comments

Мангістау дуже багатий на історичні пам’ятки, в цьому районі існує близько 360 святих, шанованих місцевим населенням. Одним із найвидатніших є підземна мечеть Бекет-Ата. Бекет-Ата на Мангишлаку — це батько-заступник місцевого народу, з його ім’ям пов’язані чотири мечеті — на Ембі поблизу Кульсар, в Старому Бейнеу, в Байшатир і в Огланди, куди ми і приїхали.

Сюди ми приїхали у звичайний будній день, але парковка була усіяна великою кількістю автомобілів. Крузак, який ми бачили на дорозі по платні Устюрт, теж опинився тут.

Сама територія нічим не примітна, доки не підійти до краю.

Тут ми вперше вийшли до урвища — край чинку, вид, що відкривається з нього, вражає своїм масштабом.

Тут колись була затока повноводного Каспійського моря, і досі помітні контури морського берега.

А колишніми берегами можна вивчати геологію.

Щоб потрапити в мечеть, треба пройти чималий шлях вниз до підніжжя скель.

1,5 км за крутими сходами.

 Розуміння того, що потім доведеться повертатися, піднімаючись вгору, геть-чисто відбило бажання відвідувати саму мечеть.

Понад два століття до цієї підземної мечеті Бекет-Ата приїжджають паломники, щоб поклонитися його могилі та попросити про допомогу. Кажуть, що він не залишає у біді тих, хто щиро звертається до нього по допомогу. На заході Казахстану вірять, що одна лише згадка у розмові імені Бекет-Ата здатна відвести лихо, а молитва в мечеті здатна зробити диво.

Бекет Мирзагулович народився 1750 року і відомий як провісник і пророк, якому було відкрито Книгу буття. Бекет-Ата побудував чотири мечеті і став суфієм, почавши навчати дітей грамоті. Він заснував суфійську школу підземної мечеті в Огланди. Згодом ця мечеть стала своєрідним науковим центром та навіть обсерваторією. Бекет-Ата прославився як цілитель, людина, знає закони фізики, математики, астрономії. При вирішенні спірних питань із сусідами-туркменами він виявляв мудрість, яка дозволяла приводити сторони до згоди. У проповідях Бекет-Ата наставляв віруючих жити по правді, бути справедливим і творити добро.

Почало темніти, а нам треба було ще знайти місце спуску з плати вниз на дно колишнього моря, де ми й планували розбити табір і переночувати. 

У пошуках спуску ми під’їхали до краю урвища, звідки відкривалися чудові краєвиди. Цю місцевість називають Босжира — велика і досить глибока западина в оточенні крейдових і вапнякових скель-останців і схилів Західного Чінка плато Устюрт, порізаного сотнею каньйонів та ярів.

Начепивши на фотоапарат телевізор, можна докладно подивитись кожну гору.

Які тільки незвичайні контури не мають тутешні гори.

Покатавшись уздовж чинку близько години, дорога нарешті вивела нас до серпантина, який і вів у самий низ місцевості.

Про подорож по каньйону Босжиру я розповім у наступному пості.

My blog | Край Устюрта та підземна мечеть Бекет-Ата | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *