Косово це Сербія?

0 Comments

Дуже часто, гуляючи Белградом, можна побачити дві фрази на стінах і парканах «Косово je світла српска земља» і «Косово je Србиjа». Що це означає, можна зрозуміти без перекладачів. Серби не настільки переживають про розвал Югославії, скільки про втрату Косова, хоча минуло вже 20 років. Що там сталося і чому ця територія дуже важлива для сербів?

Насамперед, варто зазначити, що правильна назва цієї території «Косово та Метохія». Косово — це лише частина території Косова поля, решта землі називається Метохія, що в перекладі з сербської означає «церковна садиба». Косово та Метохія – колиска сербської національної культури, де знаходяться основні православні святині країни. На цій території налічувалося близько 1800 храмів та монастирів, 200 з яких давніші за XIV ст. Це найбільша концентрація культурно-історичних пам’яток у Європі. Значення Косово для Сербії можна порівняти як територію Москви та області для Росії.

Ісламізація албанців у XVII ст. та зміна етнічного складу населення Косова призвела до виникнення сербоалбанського протистояння. Під натиском імперії Османа серби все більше йшли на північ в Белградський пашалик, який з початку XIX століття перетворився на ядро ​​визволення Сербії. Мусульмани албанці загалом значно ефективніше інтегрувалися до соціально-політичної системи Османської імперії. І в Косово в цей час продовжувалося зростання частки албанського населення, особливо у західній частині області. Після перемоги над імперією Османа албанці вважали себе обділеними, бо теж хотіли мати свою державу, яку вони отримали тільки в 1913 році. Після Першої світової війни албанців витісняли з Косова як мусульманське населення до Албанії та Туреччини, а на їхнє місце були поселені сербські та чорногорські сім’ї,

У створенні сучасної проблеми краю зіграли роль італійська і німецька окупаційна влада, вони цей край включили до складу так званої Великої Албанії, і в період Другої світової війни албанці селилися в будинках сербів, що виганялися з краю. Вже після Другої світової війни Броз Тіто заохочував переселення албанців із сусідньої Албанії на територію Косова і навпаки обмежував сербів, сподіваючись, що Албанія колись приєднається до Югославії. Албанцям Тіто хотів показати, що у Югославії живеться значно краще, ніж у Албанії. За часи правління в Албанії Ходжі від його режиму в Косово втекло близько 400 000 людей. Як ви знаєте, номер із приєднанням так і не вийшов, натомість з’явився суттєвий перекіс у населенні у бік албанців. Це була бомба уповільненої дії.

Албанське населення збільшувалося, націоналістичні настрої росли, сербів та чорногорців почали утискувати. Траплялися і демонстрації, на яких вимагали незалежності чи приєднання до Албанії. У 1980 році Йосип Броз Тіто помер, а Слободан Мілошевич, який прийшов до влади, обіцяв сербам відновити їхні права, особливо в Косово. Нова конституція Сербії, прийнята восени 1990 року, звела статус Воєводини та Косова лише до культурної автономії, позбавивши їх усіх елементів державності. За це албанці розпочали кампанію цивільного опору, яка потім перейшла у збройну боротьбу.

22 вересня 1991 року в Косові проголосили створення незалежної республіки, після чого було проведено референдум про незалежність та обрано свого президента. Через місяць Албанія визнала незалежність Косова, а інші держави, ЄС, США, виходячи з принципів непорушності кордонів, не визнавали самопроголошеної державної освіти, і лише звинуватили їх у сепаратизмі, почалася партизанська війна. Лише 1998 року проти сепаратистів виступила югославська армія, 1999 року на територію Косово увійшли сили НАТО, а Сербія була бомбардована. Підставою для запровадження військових сил послужило прагнення запобігти політиці геноциду, яку проводили влада Югославії стосовно етнічних албанців, а також проведення армією Сербії етнічних чисток, щоб значно зменшити демографічну перевагу албанців.

Цікаво, що після проголошення незалежності Косова в 1991 році, її визнала лише Албанія, а світова спільнота вважала це проявом сепаратизму, то після проголошення незалежності парламентом Косово в односторонньому порядку 17 лютого 2008 року, наплювавши на резолюцію Ради Безпеки ООН № 124 , прийнятої в 1999 році, Косово – це складова частина Сербії), її підтримали вже наступного дня Великобританія, Франція, США, Туреччина, Албанія, Афганістан та Коста-Ріка. А сьогодні незалежність Косова визнають 111 держав, повний список можна переглянути тут. Сербія є кандидатом у Євросоюз, але для цього їй також треба визнати незалежність Косова. Про те, як я недавно побував у Косові, можна прочитати тут: https://bepowerback.livejournal.com/97338.html

Основних принципів міжнародного права два: право націй на самовизначення та принцип територіальної цілісності держав. З цих двох принципів право націй самовизначення первинне, а територіальна цілісність вторинна. Будь-яка нація має право самовизначення, якщо доведе практично свою здатність до самоврядування. У Косові ж немає жодної власної нації, там живуть албанці та вже трохи сербів. Керується країна досі за допомогою Албанії та миротворчих військ. На противагу Абхазія, яка населена абхазцями та Південною Осетією осетинами, обидві країни довели, що готові захищати свою свободу зі зброєю в руках. Ось такі подвійні стандарти міжнародного права. Незалежність Косова підтримали, а Абхазії та Південної Осетії досі немає.

А ви вважаєте Косово територією Сербії чи підтримуєте її незалежність?


My blog | Косово це Сербія? | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *