Дорога на мис північ Європи — мис Нордкап

0 Comments

Я дуже люблю автоподорожі, тому що є можливість бачити дорогою, як змінюється природа. Це не нудне переміщення літаком з пункту А в пункт Б, саме переміщення, а не подорож. Тому у своїх оповіданнях я багато уваги приділяю самим дорогам, адже процес не менший, а іноді й цікавіший, ніж результат і кінцева точка маршруту. Дорога на Нордкап це те, що ви обов’язково захочете проїхати ще раз у своєму житті.

На мис веде дорога з індексом E69, яка відходить від магістралі E6 і на Нордкапі закінчується. У цьому пості проводитиму аналогії з дорогою на Териберку і самим селищем, щоб показати, як можна жити приблизно в таких же погодних умовах і приблизно в такій же смузі, але в інших країнах: Росії та Норвегії, з різницею буквально в пару-трійку сотень кілометрів. На місці початку цієї дороги є кілька містечок, які можна порівняти за величиною з Териберкою. Дивний збіг, від цього роздоріжжя до Нордкапа рівно 130 км, як і від Мурманська до Териберки.

Але тут чомусь не видно розрухи та покинутих будинків. Мені в коментарях до минулих постів писали, що ці місця не придатні для життя людини, що в Териберку насильно звозили людей за радянських часів, а після розвалу народ звідти біжить, бо життя там немає. Дивно, ось у Норвегії нікого не звозили на півночі, а народ живе, сам і, зважаючи на все, досить не погано.

Далі починається мальовнича дорога вздовж ф’єрду, що займає приблизно половину дороги до мису. До речі, наше перше знайомство із цим дивом природи.

Ця краса постійно змушує нас зупинятися та фотографувати, благо, на це є спеціалізовані паркування. Дорога в 130 км із зупинками може зайняти у вас від 3 до 5 годин.

Ми залізли вище, звідки відкрився чудовий вид на іншу частину узбережжя.

І виявляємо, що весь схил усипаний ягодами: морошкою та голубиком.

У Норвегії неможливо залишитися голодним: можна набрати води з струмків та водоспадів, наловити рибу та назбирати ягід:)

Ще одна зустріч з Баренцевим морем віч-на-віч. До речі, спускатися по каменях небезпечно, темний наліт дуже слизький, ми дивом не з’їхали ним у саме море, коли підійшли ближче.

Дорогою багато тунелів, перед кожним стоїть табличка з його назвою та довгою. Цей називається Нордкап-тунель (Nordkapptunnelen) та пов’язує материкову частину Норвегії з островом Магерейя.

Довжина тунелю 6,87 км, і він опускається до висотної позначки 212 метрів нижче за рівень моря. Тунель був збудований у 1999 році і до червня 2012 року проїзд через нього був платний. Після того, як вкладення його спорудження окупилися, плату за проїзд скасували і каси на північній стороні тунелю демонтували. Чи може така ситуація скластися у Росії? Сумніваюсь.

У тунелі є острівці для зупинок та виклику допомоги у разі надзвичайної ситуації.

Навігатор головного пристрою iGo втрачає зв’язок із супутником, але при цьому показує рух тунелем із середньою швидкістю руху, з якою ми в нього в’їжджали. Дуже зручна функція.

Виїжджаємо з тунелю. Через деякі затоки збудовано мости.

Типові норвезькі будиночки вздовж затоки.

Готель Scandic недалеко від самого Нордкапа, ціни на проживання можете переглянути тут: https://www.booking.com/hotel/no/scandic-nordkapp.ru.html

Далі дорога піднімається на пагорб і йде до самого мису.

Про подібні снігозатримувачі я розповідав дорогою до Териберки, тільки вони тут справні.

Та й дорога тут чудова.

Під’їжджаємо до самого мису. Береги Баренцева моря тут один на один, як біля Териберки.

Це фото, мабуть, можна використовувати для реклами «Toyota — керуй мрією!»

А ще ми побачили північних оленів, але про це я напишу у наступному пості.


My blog | Дорога на мис північ Європи — мис Нордкап | tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *