Чому я більше ніколи не поїду до Македонії

0 Comments

Нічого не віщувало біди. До вечора того ж дня після Охріда ми приїхали до столиці Македонії — Скоп’є та почали шукати будинок, де знаходилися заброньовані нами апартаменти у центрі міста. Залишивши автомобіль в одному з дворів історичної частини міста буквально на 20-30 хвилин, ми повернулися і виявили розбитим скло задніх правих дверей машини.

У Скоп’є якась проблема з адресами та геолокацією, тому адреса апартаментів у нас відображалася зовсім не там, де вони були насправді. Покатавшись по прилеглих районах у пошуках потрібного будинку, ми вирішили вийти в центр, щоб роздобути телефон для зв’язку з власником апартаментів та призначити зустріч з ним біля зрозумілого для обох місця. На всіх центральних вулицях Скоп’є було встановлено знак «Парковка заборонена», тому ми вирішили заїхати в один із дворів, щоб ненадовго залишити машину. Досить непоганий двір із вільним місцем і купою автомобілів знайшовся швидко, навколо постійно ходили місцеві, недалеко працював магазинчик, на дворі ще світло, тому те, що може щось статися, особливо в такий короткий термін, навіть не могли подумати, та й усе речі залишили у машині.

У сусідній кебабній попросили в офіціантів телефон, зателефонували до господаря, який швидко прийшов і відвів нас заселяти до апартаментів. Я разом із дружиною повернувся у двір, щоб перегнати машину ближче до будинку, і в цей момент ми виявили дірку в склі задніх пасажирських дверей. Відразу подивилися бардачок і багажник, начебто всі сумки на місці. Швидко перегнали машину до апартаментів і повідомили решту хлопців про інцидент. Витягаючи з автомобіля речі, один із наших попутників не знайшов своєї сумки, яка лежала на задньому дивані. Це був перший раз, коли він залишив її. На щастя, там було лише трохи речей, гаманець із 500 рублями та російський паспорт, а не закордонний, який довелося б відновлювати, затримавшись ще у цій країні.

Звичайно, залишати машину на вулиці без вікна та й ще в такій неблагополучній країні було б безумством. Виїжджати на ніч, дивлячись далі за маршрутом до Косова, теж було не варіантом. Я швидко знайшов шматок картону і скотчем, який був у мене в машині, заклеїв дірку, що утворилася. Якщо грабіжникам не завадило скло та жваве подвір’я, то картонка, та ще й уночі точно не стала б перешкодою. Боячись, що машину можуть ще раз обікрасти, ми вирішили цієї ночі по черзі ночувати в ній, а на ранок спробувати знайти скло. Зв’язавшись із господарем квартири, ми пояснили ситуацію. Він сказав, що звертатися до поліції немає сенсу, бо ніхто нікого шукати не буде. Таксист, який бачив на вулиці, що у нас щось не так, теж спробував допомогти, але аналогічно сказав, що поліція у цій країні не працює.

Псувати подорож і зранку їхати з міста, проїхавши таку відстань сюди, сенсу не було, тому я запропонував хлопцям йти дивитися місто, а сам вирішив спробувати знайти скло. Таксист підказав адресу, де мені могли б допомогти зі склом. На жаль, пошуки так і не мали успіху, жоден з магазинів так і не зміг знайти мені цю деталь. Зневірившись, поїхав до офіційних дилерів Toyota, які запропонували привезти його через 21 день і за божевільною ціною. Зрозумівши, що часу витрачати в цих місцях на пошуки просто немає, вирішив ремонтуватися вже вдома, але дуже напружувало, що картонка за прозорим скотчем дуже помітна, а це може призвести до нових крадіжок. Щоб якось приховати той факт, що ми не маємо скла, ми купили чорний скотч і «затонували» це місце. Здалеку навіть було не зовсім зрозуміло, у чому справа.

Скло не така ж дорога деталь автомобіля, на його покупку та заміну я потім зрештою витратив близько 5000 рублів. Неприємний був сам факт, що настільки швидко нас обікрали, причому бачачи, що ми з іноземними номерами. Це якою ж треба бути сволотом і мерзотою, щоб так зробити з іноземними мандрівниками. Пригоди це зі мною, наприклад, вдома в Самарі, це не створило так багато проблем із пошуком запчастини, паркуванням та захистом автомобіля, який знаходиться практично відкритий. Так і не зрозуміло, хто міг це зробити – македонці чи албанці, але бажання відвідувати це місто і навіть країну більше нема.

Це перша така ситуація з моїм автомобілем, який на даний момент проїхав 20 країн та більшу частину Росії. А з якими неприємними ситуаціями у подорожах стикалися ви?


My blog | Чому я більше ніколи не поїду до Македонії | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *