100 переїздів щороку.

0 Comments

Ямал є одним з небагатьох регіонів регіонів півночі Росії, де збереглася культура та цінності корінного населення, а також культура оленів. І для того, щоб з нею познайомитися, вже не потрібно робити експедиції як десятки років тому. На околицях Салехарда є 15 стійбищ, які готові приймати гостей та показати свій побут.

Незважаючи на прихід цивілізації в ці райони, ямальські оленярі ведуть кочовий спосіб життя і продовжують жити в чумах, роблячи переходи раз на 2-5 дні (залежно від стада), що приблизно близько сотні переходів на рік!

Для них постійний рух – це і є саме життя. Дуже важливо розуміти, що кожен усвідомлено вибирає для себе такий варіант діяльності, тому що завжди можна вести осілий спосіб життя, жити у селищі та працювати на звичайній роботі.

Щоб дістатися до стійки, потрібна спеціальна техніка у вигляді снігохода або треколу (всюдихід на шинах і знати, де та чи інша сім’я знаходиться в тундрі, тому що оленярі постійно кочують з місця на місце, самому знайти їх просто неможливо. Чим далі від великого населеного пункту знаходиться стадо, тим поїздка вийде дорожче, але й яскравіше.

Вони швидко адаптувалися до сучасних реалій та позитивно сприймають нові віяння та технології. У сучасного оленяра вже є стільниковий телефон (у тундрі, до речі, непогано так працює як стільниковий зв’язок, так і інтернет),

електрику отримують за допомогою генераторів, тому в чумі є світло, ноутбуки та телевізори з супутниковою тарілкою, кожна сім’я має снігохід, який допомагає перевозити весь скарб.

Раціон харчування вже не такий мізерний як раніше (оленіна, риба та ягода), зараз завжди є можливість доїхати на снігоході до найближчого селища або факторії (спеціальний пункт для обслуговування трудового процесу осіб, зайнятих видами традиційної господарської діяльності) та купити все необхідне: від макаронів і хліба до всяких солодощів. Тому не дивуйтеся тому, що на столі в чумі можна побачити те, що є і у вас вдома.

Щойно олені виїдають весь ягель на пасовищі, оленярі розбирають чуми, вантажать все в нарти і йдуть далі. Касання (кочів’я стада) здійснюється практично по тому самому маршруту з року в рік по пасовищах, які відноситься до місць володіння даної сім’ї. Таким чином, стада різних оленярів не перетинаються і не плутаються. Влітку оленярі йдуть на північ, де не так жарко оленям і їм не заважає гнус, взимку на південь, де не так холодно.

Найголовніше багатство оленярів – це його стадо. Заробляють вони на здачі м’яса, шкур та продажу рогів. А тепер ще й на прийомі туристів та продажу національного одягу та колоритних сувенірів. Приїжджайте у гості, тут дуже цікаво!


My blog | 100 переїздів щороку. Чумове життя ямальських оленярів-кочівників | Tourist |

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *